Сутність та актуальність інноваційних педагогічних технологій

Гуманістична спрямованість сучасної освіти полягає в постановці мети — розвинути людину, її особистісні якості, адже розви­ток людини визначає розвиток суспільства. Нині актуальним є створення нових освітніх тех­нологій, які мають сприяти загальному розвитку особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, творчості.

Сучасна психолого-педагогічна наука та прак­тика використовують термін «інноваційна діяль­ність», який означає оновлення технології навчання та перебудову особистісних установок учителя. Такою сучасною засадою є розуміння навчального процесу як діалогу особистостей — вчителя та учня, які є суб'єктами процесу педагогічної дії.

Проведені  соціологічні дослідження різних форм і методів викладання свідчать, що засвоєння матеріа­лу лекції складає 20 %, лекції з використанням наукових джерел підвищує даний показник до ЗО %, лекція з використанням аудіовізуальних за­собів дає 50 % умов інформації, дискусія — 70 %, гра - 90%.

Слово «технологія» прийшло в педагогіку з промислового виробництва, де воно означало процес виготовлення продукції найбільш ефек­тивним та економічним способом. Поняття «педа­гогічна технологія» у свою чергу пройшло певну еволюцію. Якщо  звернутися до еволюції понят­тя «педагогічна технологія», можна виділити два плани в педагогіці: один орієнтується на можливості роз­ширення технічних засобів прийомів, у щсвітньому процесі, (його можна назвати «технологія в освіті», або   «технологія в навчанні»); інший означає технологію побудови самого навчального  процесу  і   має назву «технологія навчання», або «педагогічна технологія».

Ознаками технологічно організованого освітнього процесу можуть бути:

  • постановка діагностичних цілей;
  • планування навчання на основі точного визна­чення бажаного еталона у вигляді дій учнів, що відслідковуються;
  • попереднє тестування учнів і конкретизація на­вчальних цілей з урахуванням реальних мож­ливостей школярів;
  • послідовна орієнтація всього ходу навчання, що забезпечується наявністю оперативного зворот­ного зв'язку та супроводжується відповідною корекцією ходу навчання;
  • розбивка навчання на окремі елементарні на­вчальні цілі;
  • повна керованість процесом навчання;
  • гарантованість кінцевого результату.

Суть педагогічної технології полягає в тому, щоб, спираючись на постійний зворотний зв'язок, гарантувати досягнення чітко поставлених цілей. Тому технологія постановки цілей стає найважли­вішою вихідною умовою педагогічної технології.

У розумінні Г. К. Селевка педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст різних визначень з різних джерел. Поняття «педагогічна технологія» може бути представлене трьома аспектами: .

  • науковим: педагогічні технології педагогічної науки, що вивчає й розробляє цілі, зміст і методи навчання та проектувальних педагогічних процесів;
  • процесуально- описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення запланованих результатів навчання;
  • процесуально-діяльнісним: здійснення технологічного (педагогічного) процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методоло­гічних педагогічних засобів.

Таким чином, педагогічна технологія функціо­нує і як наука, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів, застосовуваних у навчанні, і як реальний про­цес навчання. Поняття «педагогічна технологія» в освітній практиці вживається на трьох ієрархічно супідрядних рівнях:

загальнопедагогічний (загальнодидактичний) рівень: загальнопедагогічна (загальнодидактична, загальновиховна) технологія характеризує цілісний освітній процес у даному регіоні, на­вчальному закладі на певному щаблі навчання. Тут педагогічна технологія синонімічна педа­гогічній системі: у неї включається сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання, алго­ритм діяльності суб'єктів та об'єктів процесу;
методичний (предметний) рівень: предметна педагогічна технологія вживається у значенні «часткова методика», тобто як сукупність ме­тодів і засобів для реалізації певного змісту навчання й виховання в рамках одного пред­мета, класу, вчителя (методика викладання
предметів, компенсуюча методика навчання, методика роботи вчителя, вихователя);
локальний (модульний) рівень: локальна техно­логія являє собою технологію окремих частин навчально-виховного процесу, рішення частко­вих дидактичних і виховних завдань (техноло­гія окремих видів діяльності, формування по­нять, виховання окремих особистісних якостей, технологія уроку, засвоєння нових знань, технологія повторення й контролю матеріалу, технологія самостійної роботи та ін.).

Для забезпечення впроваджень інновацій важливе значення має методологічне поняття — педагогічна інновація, інноваційна педагогічна діяльність, інноваційний педагогічний процес.

У широкому аспекті педагогічна інновація — процес оновлення чи вдосконалення теорії та прак­тики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

Інноваційний педагогічний процес — це комп­лексна діяльність зі створення, засвоєння, викорис­тання і розповсюдження педагогічних нововведень.

Результатами здійснення педагогічних іннова­цій є поява оновлених або нових:

  • навчальних планів і програм; технологій;
  • форм, методів, засобів навчання, виховання та менеджменту;
  • інноваційні процеси забезпечують конкуренто­спроможність закладів освіти.

У теорії та практиці роботи шкіл існує безліч варіантів освітнього процесу. Кожний автор і виконавець може вносити в педагогічний процес щось власне, у зв'язку з чим говорять, що кожна конкретна технологія буде авторською. Проте більшість технологій за своїми цілями, змістом, методам застосування та засобами мають багато спільного.

Сьогодні варто перейти до пошуку того, наскіль­ки прийнятна у практичному плані кожна техноло­гія: які її можливості, де вони, ці можливості, за­кінчуються; які умови її ефективного застосування у практиці навчання та виховання. Щоб відповісти на ці питання, необхідно добре орієнтуватися в су­часних освітніх моделях (освітня модель — теоре­тична конструкція, що втілює розуміння її автором феномена освіти, а також практичне втілення цієї моделі), технологіях, теоріях, системах.

Будь-яка освітня інновація починається з твор­чої особистості (носія інновації), який має певну педагогічну ідею (ядро інновації) та проводить екс­перимент (джерело інновації). У виконанні вчителя або викладача його освітня інновація — це мисте­цтво, але наскільки ефективним буде впроваджен­ня даної інновації в інших навчальних закладах у значній мірі залежить саме від інноваційної освітньої технології.

І. М. Дичківська наводить наступне визначен­ня: інноваційна педагогічна технологія — цілеспря­моване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визна­чення його мети до очікуваних результатів. На думку Л. І. Даниленко, інноваційна освітня техно­логія — це якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка привносить суттєві зміни до результату освітнього процесу й розглядається як багатокомпонентна модель, що включає в себе: навчальну, виховну й управлінську інноваційні технології. 

До навчаль­них інноваційних технологій вчені відносять набір операційних дій педагога з учнем, в результаті якого суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. Серед таких технологій зна­чне місце посідають технології:

  • особистісно орієнтованого навчання;
  • інтегративного;
  • інформаційного;
  • дистанційного;
  • модульно-розвивального тощо.

До виховних інноваційних технологій від­носяться мистецькі засоби та прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з ме­тою формування в нього особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими. Наприклад, технологія ранньої соціалізації, формування по­чуття національної гідності у шкільної молоді, духовного розвитку учнів.

До управлінських інноваційних технологій від­носяться сучасні економічні, психологічні, діа­гностичні, інформаційні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення. Необхідно зауважити, що ключовою фігурою в процесі змін є вчитель. У зв'язку з цим набуває особливого значення фактор опору змінам. 

А. В. Хуторський доводить наступне, що якщо вчитель звикає жити в повній згоді з заданими зовні нормами та правилами, його інноваційні здібності гаснуть. Стандартизація поведінки і внутрішнього світу педагога супроводжується тим, що в його  діяльності все більше місце займають інструктивні вказівки. У свідомості накопичується велика кількість готових зразків педагогічної діяльності. Як результат — зниження творчого рівня особистості вчителя. Це і становить небезпеку тому, що такий учитель може на високому рівні сформувати певний на­бір знань, умінь, навичок в учнів з певної теми, предмету, але не в змозі виховати творчу, активну особистість, яка б могла адаптуватися до швидко змінюваного середовища, відповідала б вимогам сучасного суспільства. Формування готовності вчи­теля до змін передбачає цілу низку аспектів, таких як розвиток професійних компетенцій, наділення вчителів ключовими повноваженнями в розробці та запровадженні інновацій навчального процесу, формування в них відчуття причетності до змін, мотивацію до досягнення високих результатів про­фесійної діяльності.

Ще одним із понять, що використовується в те­орії інноваційної педагогічної діяльності, є «інно­ваційна освітня технологія» — «сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управлін­ня, об'єднаних єдиною метою; добір операційних дій педагога з учнями, в результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального про­цесу» (Л. І. Даниленко). Зміст останнього із запропонованих визначень дозволяє зауважити таке: у трактуванні тези «інновація в освіті» Л. І. Даниленко вважає, що це — «новизна, що істотно змінює результати освітнього процесу», тобто ціль освітньої інновації — покра­щення навчально-виховного процесу, а в тлума­ченні поняття «інноваційна освітня технологія» автором — як результат її впровадження — ви­значено покращення мотивації учнів до навчання, тобто наявна певна неузгодженість у змісті ви­значень взаємопов'язаних понять в одного з авторів теорії інноваційної педагогіки.

Виходячи зі зміс­ту понять «інновація в освіті», «іннова­ція в навчанні», ін­новаційну освітню технологію розгля­даємо як сукупність взаємопов'язаних елементів: змісту, методів, прийомів і форм навчальної діяльності, її організації,— що характеризується новизною. Результатом її упровадження є суттєве підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Неоднозначною щодо її вирішення є проблема класифікації інновацій в системі освіти. На дум­ку Л. І. Даниленко, всі сучасні освітні інновації у вітчизняній системі загальної середньої освіти можна класифікувати таким чином:

  • інновації   у  змісті   навчання   й   вихованні учнів;
  • інновації у формах, методах і технологіях на­вчання;
  • інновації у змісті, структурі, формах і методах управління закладом освіти.

Отже, сучасний період розвитку суспільства  потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Нова освіт­ня філософія визначила головну стратегію  пе­дагогічної діяльності: спрямованість навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цін­ностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запро­вадження інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток учня.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бех, І. Принципи інноваційної освіти [Текст] / І. Бех // Освіта і управління. — 2005. — Т. 8. — С. 7-21.
  2. Буркова, Л. В. Про сутність та механізми ви­никнення педагогічних інновацій [Текст] / Л. В. Буркова // Директор школи. — 1999. — Липень.
  3. Ващенко, Л. Інноваційні процеси в системі за­гальної середньої освіти: особливості [Текст] / Л. Ващенко // Освіта і управління. — 2001. — № 43. 59-68)
  4.  Даниленко, Л. І. Менеджмент інновацій в освіті [Текст] / Л. І. Даниленко. — К. : Шкільний світ, 2007. — 120 с.
  5. Даниленко, Л. І. Модернізація змісту форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи [Текст] : моногра­фія / Л. І. Даниленко. — К. : Логос, 1998. — С. 45-49.
  6. Дичківська, І. М. Інноваційні педагогічні тех­нології [Текст] / І. М. Дичківська. — К. : Академвидав, 2004. — 325 с.
  7. Єльникова, Г. Теоретичні підходи до моделюван­ня державно-громадського управління [Текст] / Г. Єльникова /,/ Директор школи. — 2003. — № 40-41.
  8. Національна доктрина розвитку освіти [Текст]. — 2002.
  9. Падалка, О. С. Педагогічні технології [Текст] : навчальний посібник / О. С. Падалка, А. С. Нісімчук, І. О. Смолюк, О. Т. Шпак. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. - 253 с.
  10. Підласий, І. П. Практична педагогіка або Три технології [Текст] : інтерактивний підручник для педагогів  ринкової сис теми освіти / І. П.  Підласий.  — К.  :  «Слово»,
  11. Попова, В. Управління інноваційними процесами в сучасному навчаль­ному закладі [Текст] / В. Попова // Управління школою. — № 19-21. — 2007. — С. 59-63.