Тезаурус

Тезаурус: державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти

Відповідальність — здатність самостійно відповідати за результати своєї діяльності

Громадянська компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства

Дезадаптація (від франц. des — префікс, що означає відсутність, від лат. adaptatio — пристосовую) — порушення пристосувальної поведінки індивіда, зумовлене дією внутрішніх чи зовнішніх причин (непосильних або несправедливих вимог, надмірних навантажень, труднощів тощо)

Діяльнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти

Емпатія (від англ. empathy — співпереживання, співчуття) — здатність індивіда емоційно реагувати на переживання інших людей, розуміти їх стан, відчуття і думки, що виражається у співчутті та співпереживанні

Загальнокультурна компетентність — здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності

Здоров'язбережувальна компетентність — здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров'язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я інших людей

Знання — осмислена та засвоєна суб'єктом наукова інформація, що є основою його усвідомленої, цілеспрямованої діяльності. Знання поділяються на емпіричні (фактологічні) і теоретичні (концептуальні, методологічні)

Індивідуальний підхід — психолого-педагогічний принцип, за якого навчально-виховний процес здійснюють з урахуванням індивідуальних особливостей учнів

Інтегральна компетентність — узагальнений опис кваліфікаційного рівня, який виражає основні компетентністні характеристики рівня щодо навчання, та/або професійної діяльності

Інформаційно-комунікаційна компетентність — здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань

Кваліфікаційний рівень — структурна одиниця Національної рамки кваліфікацій, що визначається певною сукупністю компетентностей, які є типовими для кваліфікацій даного рівня

Кваліфікація — офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважений компетентний орган встановив, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) за заданими стандартами

Ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів

Ключова компетенція — певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини

Компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності

Компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці

Компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини

Комунікативна компетентність — здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями

Комунікація — взаємозв'язок суб'єктів з метою передавання інформації, узгодження дій, спільної діяльності

Міжпредметна компетентність — здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей

Навички — частково автоматизовані дії, які сформувалася в учня внаслідок багаторазового вправляння

Навчальна програма — нормативний документ, що конкретизує для кожного класу визначені цим Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання

Особистісно зорієнтований підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні

Особистісно зорієнтована освіта — організація навчання і виховання дитини відповідно до її досвіду, можливостей, бажань і потреб

Педагогічна діяльність — нормативно задана і функціонально визначена діяльність дорослих членів суспільства, професійною метою яких є навчання, виховання і розвиток підростаючого покоління

Педагогічне спілкування — форма комунікативної взаємодії вчителя з учнем, його батьками і колегами по роботі, в якій реалізуються наперед визначені педагогічні функції і яка спрямована на інтелектуально-особистісне зростання учня

Предметна (галузева) компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов'язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань

Предметна мистецька компетентність — здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування

Предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв'язання навчальних проблем, задач, ситуацій

Проектно-технологічна компетентність — здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності

Результати навчання — компетентності (знання, розуміння, уміння, цінності, інші особисті якості), які набуває та/або здатна продемонструвати особа після завершення навчання

Соціалізація (від грец. systema — суспільний) — процес поступового перетворення дитини на суспільного індивіда і утвердження її як особистості шляхом засвоєння нею суспільного досвіду і норм соціальних відносин внаслідок спільної діяльності, спілкування з іншими людьми навчання і виховання тощо

Соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі

Технічні засоби навчання (ТЗН) — різноманітна технічна апаратура, яка забезпечує подання навчальної інформації, контроль знань, формуванння практичних навичок і вмінь тощо

Технологія навчання — сукупність знань про способи і засоби проведення навчально-виховного процесу на різних вікових етапах навчання учнів (у початковій, основній та старшій школах)

Уміння — здатність застосовувати знання для виконання завдань та розв'язання задач і проблем. Уміння поділяються на когнітивні (інтелектуально-творчі) та практичні (на основі майстерності з використанням методів, матеріалів, інструкцій та інструментів)